31 жовтня 2024 року відбувся науково-методологічний семінар кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету імені Івана Франка за участю кандидатки філологічних наук, асистентки кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Світлани Вардеванян. Доповідь на тему “Витончена чуттєвість у часи гучних барабанів: до питання провідних мотивів поезії Володимира Кобилянського” дослідниця розпочала з умотивування, чому саме сьогодні варто звертатися до української літератури ранніх 1920-х років, яку роль вона досі відіграє у процесі нашого саморозуміння й конструювання нашої ідентичності. Змалювавши докладно історичне тло творчої біографії Володимира Кобилянського, доповідачка звернула увагу на поетичну генезу його творів і, врешті, його свідоме приєднання до середовища київських символістів.

У доповіді було зіставлено поетику творів Кобилянського та його уявлення про поезію, викладені у критичних публікаціях. Аналітичні судження були щедро проілюстровані віршованими цитатами. Особливу увагу літературознавиця звернула на побудову й функціонування образів-символів, використання діалектного мовлення, а також на засоби створення поетичного настрою – здебільшого мінорного, осіннього, пов’язаного з естетикою переходу й кордоцентризму. При цьому було висловлено тезу, що для “Музагету” як літературного угруповання загалом важливим було звернення до філософії Григорія Сковороди, однак кожен із учасників угруповання знаходив оригінальне втілення для загальних ідей. Підсумовуючи власний виступ, літературознавиця сформулювала риторичне питання: творчий шлях Кобилянського – це трагедія чи усвідомлена стратегія мовлення у складних зовнішніх обставинах?

В обговоренні за модерації професорки Олени Галети учасники семінару звернулися до зв’язку між перекладацькою та авторською творчістю Кобилянського (зокрема, йшлося про впливи Гайнріха Гайне), до “лінгвістичної” природи його художнього письма, до особливостей переходу від романтизму до символізму, до проблеми історико-літературного окреслення періоду 1920-х років в історії української літератури. Окремо йшлося про актуалізацію творчості Кобилянського у сучасному контексті, про нові інтерпретації, які з’являються в українському літературознавстві з урахуванням досвіду війни й радикальних суспільних змін.