«Відвідини Літературно-меморіального музею Юрія Федьковича справили глибоке враження і залишили відчуття дотику до справжньої історії української культури. Для нас, першокурсників філологічного факультету ЧНУ імені Юрія Федьковича, ця екскурсія надала можливість побачити місце, де жив і працював наш університетський батько, а також всебічно осмислити його внесок у розвиток українського слова на Буковині. 

Музей, розташований у будинку на Соборній площі, де колись знаходилося товариство «Руська бесіда» та редакція газети «Буковина», вражає своєю атмосферою автентичності. Дев’ять експозиційних залів, поділених на літературну та меморіальну частини, послідовно розкривають життєвий і творчий шлях письменника. А ще рукописи, листи та автографи, які дозволяють відчути масштаб діяльності митця. 

Неймовірне зацікавлення викликала діорама «Садиба Юрія Федьковича», що відтворює вигляд родинного дому письменника в Путилі. Експозиційна модель допомагає уявити, в яких умовах формувався світогляд митця, наскільки глибоко він був пов’язаний із гуцульською культурою та народним побутом. Також варто відзначити зали, присвячені товариству «Руська бесіда» та редакції газети «Буковина», що дають змогу побачити Федьковича не просто, як поета й прозаїка, а як активного громадського діяча, який розумів значення слова у формуванні національної самосвідомості українців. 

Під час екскурсії ми дізналися маловідомий, але дуже зворушливий факт із життя Юрія Федьковича – про його старшу сестру, яка мала ваду здоров’я і не могла самостійно ходити. Її носили до церкви на ношах, і, попри фізичні труднощі, вона вирізнялася глибокою вірою, мудрістю та внутрішньою силою. Саме вона, за словами екскурсовода, директорки музею Лесі Колодій, мала великий вплив на формування світогляду майбутнього письменника.   

Найбільше враження на мене справила меморіальна кімната, де письменник прожив останні роки свого життя. Усе тут повною мірою передає дух людини, котра стояла біля витоків українського відродження Буковини. Старий паркет, по якому ходив письменник, робочий стіл із чорнильницею, кілька книг із його особистої бібліотеки – все це викликало дивне відчуття близькості.  Особливе враження справили гуцульські речі – сардак, топірець, палиця-келеф, – вони нагадували про його глибоке коріння і любов до рідного краю.   

Екскурсія до музею стала нагодою усвідомити глибину постаті Юрія Федьковича – митця, який поєднав у собі поета, культурного діяча і справжнього просвітителя, спадщина якого залишається важливою частиною культурного обличчя Чернівців і всієї України.

Христина Гуменюк, студентка 104 групи

«Оскільки  ми  майбутні  філологи,  цей  похід  був  досить  актуальним, і, звісно, було б дивно не знати видатну постать, на честь якої названий наш університет. Нас одразу зустріли щирі працівниці музею, і саму екскурсію нам проводила Леся Віталіївна Колодій – директорка музею Ю. Федьковича, яка компетентно і дуже цікаво розповідала усю історію дитинства, особистого життя та творчості Буковинського Кобзаря. 

Особисто для мене ця інформація була новою, особливо як для людини зі сходу України, тому я точно не пошкодувала, що відвідала цей музей. Приємно було почути, що Ю. Федькович «передусім прозаїк і поет», адже в університеті ми спеціалізуватимемося на написанні науково-дослідних робіт з українського літературознавства.

Затишно оформлені музейні кімнати змушують відчути ту атмосферу, в якій працював письменник. Особливо вражав макет хатини, подвір’я та церкви, де минало дитинство буковинця, а також три скульптури із зображенням письменника, що розміщені в різних залах музею. До кожної експозиції можна було підійти і роздивитися усі деталі. Також можна було прочитати уривки з його творів та уважніше роздивитися копії документів.

 З музею я вийшла з новими знаннями про ще одну видатну постать української літератури. А ще з чудовими враженнями, з якими встигли поділитися з одногрупницями, та гарними фотографіями, що особливо сподобались моїм друзям в Instagram! Щиро раджу відвідати цей музей, щоб поповнити свої знання з української літератури та історії!»

Єлізавета Вітковська, студентка 104 групи

«Юрій Федькович – легендарна постать Буковини, його ще називають Буковинським Кобзарем, про що я дізналася у Чернівецькому літературно-меморіальному музеї Юрія Федьковича. Окрім цього, там я поповнила свою скарбницю знань цікавими фактами життя письменника, яких не знала раніше.

Екскурсовод Леся Колодій розповіла нам про важливі сторінки біографії письменника. Музей складається з окремих кімнат, кожна з яких розкриває частину життя письменника. Мені сподобалося, як були облаштовані приміщення, з якою увагою до деталей вони були зроблені, що кожен вірш чи лист хотілося прочитати та розглянути ближче. Особливо мені запам'яталися кімната-редакція, в якій були розміщені робочі столи з друкарськими машинками, та меморіальна кімната, де жив Юрій Федькович, – там ніби відчувається його дух, колорит його життя, а інтер'єр ніби відсилає тебе у ті часи. У музеї дуже багато картин, фотографій та різних пам'яток, що розкривають історію митця, і це добре зроблено, бо викликає щире зацікавлення особою видатного українського просвітителя.

Особисто для мене цей музей став відкриттям: я не очікувала, що лише про одну людину можна розказати й показати так багато, а коли знаєш мало, то стає ще й пізнавально! Це місце відкриває двері у біографію Юрія Федьковича, і я радила б відвідати його всім, хто хоче ближче познайомитися з його постаттю».

Марина Гоппе, студентка 104 групи

«Зізнаюся чесно: завжди вважала музеї досить нудними місцями. Тому, коли я ішла до Чернівецького літературно-меморіального музею Юрія Федьковича, особливих очікувань у мене не було. Але цей візит став справжнім відкриттям і, насправді, повністю змінив моє ставлення до музейної справи.

Музей, розташований у старовинному будинку на Соборній площі, де Федькович жив і працював останні роки, одразу налаштовує на особистий діалог. Тут немає холодного блиску чи помпезності, але є затишна атмосфера та відчуття живого простору. Я зловила себе на думці, що мені так не хотілося покидати ті стіни. Навпаки ж, хотілося провести там ще більше часу, просто стояти, вдивляючись у деталі.

Найбільше враження на мене справила несподівана близькість до рідного краю. Як людині, що родом із Вижниччини, мені було доволі приємно бачити експонати, пов'язані саме з нашим районом. Також серцем музею, де моє скептичне ставлення остаточно розвіялося, стала діорама «Садиба Юрія Федьковича в Сторонці-Путилові», – мистецький витвір художників Р. Батога та Р. Лекалова. Побачити детально відтворене родинне обійстя – це зовсім інше відчуття, ніби я сама опинилась у тому далекому ХІХ столітті серед карпатських гір.

Не змогла не зачепити й історія з життя письменника – про його кохання, яке, на жаль, не увінчалося «хеппі ендом». Прощання Юрія Федьковича з Емілією Марошані було непрямим і сповненим болю, оскільки письменник навіть не наважився зустрітися з нею востаннє.

Також мене дуже зацікавили розповіді про його військову службу – сторінку життя, про яку я до цього майже нічого не знала. Бачити ошатний офіцерський мундир на стенді і почути, що цей чоловік був бойовим офіцером австрійського війська – це зовсім інший рівень сприйняття його особистості.

І що цікаво, цей музей став єдиним, де в мене з'явилося нестримне бажання фотографувати все і всюди (чи то інтер'єр товариства «Руська бесіда», чи експонати редакції газети «Буковини»). Рука сама тяглася до телефону, бо кожен куточок і кожен експонат здавався вартим збереження. Коли я прийшла додому, тривалий час розглядала свою фотогалерею, оскільки значну її частину займали саме знімки, зроблені в музеї». 

Тетяна Мойсюк, студентка 104 групи

«Я дуже хотіла відвідати музей Юрія Федьковича, щоб більше дізнатися про постать, на честь якої названо університет, де я навчаюся. Було цікаво дізнатися не лише про життєвий шлях і творчість письменника, а й відчути атмосферу того часу, коли він жив.

У музеї зберігаються його перші видання творів, документи, фотографії. Експозиція музею гарно оформлена.

Мені сподобалося розглядати численні фото, пов’язані з життєвою долею Юрія Федьковича. Було цікаво переглядати різні тексти, написані письменником. Особливе враження справила гарно оформлена діорама садиби Юрія Федьковича в Сторонці-Путилові, а ще вразив великий килим із зображенням письменника, витканого майстринями із міста Вижниця, та сюжетна картина «Думи про Буковину» художника Я. Очеретько.

Відкриттям для мене стало те, що письменник був музикантом. В одній із музейних кімнат розміщений великий рояль та інші раритетні музичні інструменти.

У музеї збережена меморіальна кімната, де жив Федькович,  а також робоча кімната редакції газети «Буковина», де він працював. Там знаходиться декілька давніх машинок для друкування. Крім того, із розповіді екскурсовода мене вразила захопленість Буковинського Кобзаря Тарасом Шевченком. За словами Лесі Колодій, «Замість ікон у будинку письменника були портрети Шевченка». Це свідчить про величезну шану до українського пророка.

Сподобалася експозиція гуцульського строю. Я завжди звертаю увагу на традиційні прикраси з бісеру – силянки, ґердани. Для мене – це джерело натхнення, адже я сама люблю виготовляти прикраси й мрію відтворити старовинні візерунки, що несуть у собі історію та символіку нашого народу. У цьому музеї я знайшла чотири зразки силянок, і одна з них мені дуже приглянулася, тому хочу її виготовити й мати у своїй колекції.

Відвідування музею було дуже пізнавальним для мене і допомогло зрозуміти, чому постать Юрія Федьковича займає таке важливе місце в нашій історії».

Анастасія Лисенко, студентка 104 групи

 «Чернівецький літературно-меморіальний музей Юрія Федьковича, розташований у величній будівлі в серці міста, – це, на перший погляд, класичний краєзнавчий заклад. Але насправді музей виявився справжнісінькою машиною часу з квитком лише в один бік, що занурив мене в багату, іноді хаотичну історію Буковини. Тут я мала змогу побачити все: від артефактів, які старші за мене, до унікальних предметів побуту, що розповідають, як жили українці під владою різних держав. Однак, усе розмаїття експозицій підпорядковане одній потужній культурній осі.

Головною родзинкою та, можна сказати, «джерелом енергії» цього музею є його фокус на постаті Юрія Федьковича. І ось тут, чи не ледь за десять хвилин екскурсії, мене спіткав справжній культурний подив, який межує з обуренням! Для Чернівців Федькович – це локальний культурний супергерой, Буковинський Кобзар, який, до речі, служив в армії, був учасником походів і при цьому писав геніальні твори, збираючи фольклор. Він, по суті, став одним із батьків-засновників української літератури на Буковині. Дивлячись на експозиції, присвячені його життєвому шляху, ти розумієш масштаб його праці, його внесок в освіту та культуру в цілому. Але чомусь за межами Буковини про Ю. Федьковича мало знають. І це думка людини, яка народжена на Черкащині, а нині представляє Миколаївську область.

Чернівецький краєзнавчий музей – це криниця знань і обов'язкове місце для відвідування. Тут я не тільки дізналася про багатовікову історію Буковини, але й здійснила особисте відкриття – усвідомила справжній, незаслужено-недооцінений масштаб постаті Юрія Федьковича. Цей музей – найкращий аргумент для того, щоб Федькович нарешті посів належне йому місце в пантеоні загальноукраїнської слави. Він перетворює кожного відвідувача на амбасадора Буковинського Кобзаря».

Дар’я Ганусяк, студентка 104 групи

Матеріал підготувала кандидатка філологічних наук,
кураторка 104 групи
Ольга Меленчук