- понеділок, 12 жовтня 2026 р.
- Події
7 жовтня 2026 року на філологічному факультеті гостювало творче подружжя Сергія Пантюка і Тетяни Шептицької. Письменники зустрілися зі студентською молоддю, щоб поділитися новинками власної творчості, розгорнувши на викладацькому столі своєрідну виставку авторських книг, розповісти про цікаві деталі творчого процесу та особливо вразили гості майстерним декламуванням власних віршів.
Модераторка творчої зустрічі – заступниця декана з навчально-виховної роботи, доцентка кафедри української літератури Лариса Маркуляк – у своєму представленні окреслила багатогранність творчих здобутків Сергія Пантюка та Тетяни Шептицької. Розповідаючи про Сергія, у якого за плечима роки служби у лавах ЗСУ, Лариса Василівна підкреслила його вагомий поетичний доробок – а це наразі 20 поетичних збірок (!), а також плідну працю у жанрі прози й дитячої літератури та широку видавничу діяльність.
Згадала Лариса Маркуляк і про активну участь Сергія Пантюка в літературно-мистецькому житті Буковини 1990-х років, коли він був одним із рушіїв культурних процесів краю. Авторська пісня, співана поезія, численні творчі проєкти – важливі складники його діяльності. Зокрема, у такому творчому середовищі заявили про себе свого часу поети та науковці – Інга Кейван та Олександр Маслюченко. Серед ініціатив письменника – літературний конкурс імені Вадима Коваля, всеукраїнський поетичний фестиваль «Віршень», покликані підтримувати літературну творчість і відкривати нові таланти.
Творче подружжя об’єднують не лише спільні інтереси в літературі, а й виразна громадянська позиція, оскільки обоє були учасниками подій на Майдані, що, наприклад, відкрило нову сторінку в життєвій долі Сергія Пантюка як військовослужбовця.
Натомість у дружини Сергія – Тетяни Шептицької, окрім творчості, значне місце в професійному житті займає наукова діяльність, яка, за її словами, забирає чимало творчої енергії. У доробку письменниці лише чотири поетичні збірки, проте натепер вирішила спробувати себе і в епічних жанрах, тому незабаром вийде друком її перша прозова книга. Тетяна Шептицька зазначила, що почала писати вірші ще у старших класах середньої школи, а відтак більш серйозно взялася за віршування, коли навчалася на факультеті української філології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. У студентські роки двічі відвідала літстудію під керівництвом Андрія Демиденка, але невтішний вердикт відомого поета-пісняра, який зауважив сумний характер її віршів, відбив в юної поетеси охоту до подальших відвідин студії.
Уже в дорослому віці наставником, педагогом, майстром слова у поезії для Тетяни став Сергій Пантюк та справжнім орієнтиром думка про те, що людину неможливо навчити бути поетом. Якщо всередині є талант, він допоможе його розвинути, поділиться секретами майстерності, розкаже, як краще підібрати риму тощо, і це мотивувало до творчості.
Для письменниці знаковим є те, що її перша поетична збірка, яка вийшла невеликим накладом і презентувалася у студентській аудиторії, де й поширювалася, у дивний спосіб потрапила до літературного критика Євгена Барана, котрий у своєму дописі у фейсбуці дав схвальну оцінку її поетичному дебюту. І це ще більше надихало творити, удосконалюватися в поетичній майстерності. Прочитані авторкою поезії зі збірок «Випране й нове», «П’яні персики» якнайкраще унаочнювали її майстерне володіння словом.
Розмова про власне становлення в літературі, про серйозне й високе перепліталася з дотепними жартуваннями, що пожвавлювало зустріч і додавало їй особливої невимушеності.
Тож усі охочі могли не лише наживо відчути силу поетичного й прозового слова гостей, а й придбати їхні книги. Серед видань Сергія Пантюка – «Мсьє де Котасьє», «Книжка в дорогу», «Фікус Бенджамін розповідає про щастя», «Так мовчав Заратустра» та інші, а творчий доробок Тетяни Шептицької був представлений поетичними збірками «Випране й нове», «П’яні персики», що неабияк зацікавили студентську аудиторію.
Ольга Меленчук,
кандидатка філологічних наук