Професор кафедри української літератури Володимир Антофійчук у своїй науковій доповіді «100-річчя Т. Г. Шевченка на Буковині» зосередив увагу на темі вшанування пам’яті поета на Буковині, починаючи з 1860-х років, коли вперше зазвучало могутнє слово Юрія Федьковича у поетичній присвяті «Співацька добраніч. На скін Тараса Шевченка» (1861). Вчений деталізував на етапах становлення наукової шевченкіани, завдяки діяльності С. Смаль-Стоцького, котрий з 1885 року очолював кафедру української словесності у Чернівецькому університеті та читав курс лекцій «Тарас Шевченко – життя і твори», а на початку ХХ ст. провів курс семінарських занять на тему «Поезії Шевченка». Це заклало основи розвитку наукового шевченкознавства на теренах Буковини. На основі публікацій у пресі та архівних матеріалів В. Антофійчук деталізував на особливостях відзначення шевченкових роковин у ювілейні 1911-й та 1914-й роки на Буковині, ознайомив присутніх з основними науково-популярними виданнями, присвячених життю і творчості Т. Шевченка.

Крім того, В. Антофійчук подарував у фонди Краєзнавчого музею рідкісну поштівку з портретом Тараса Шевченка й німецькомовну працю Сильвестра Яричевського «Поет любові і протесту» (1914) та її сучасне перевидання з перекладами українською та румунською мовами (2009).

Дослідниця історії шевченкознавства на Буковині, асистентка кафедри української літератури Ольга Меленчук у лекції «Мистецька шевченкіана Буковини від початків до сьогодення» акцентувала на етапах становлення буковинської мистецької шевченкіани через призму її творців, видатних художників та скульпторів, котрі заклали фундамент розвитку образотворчого та монументального мистецтва на Буковині. Лекторка зауважила, що вперше образ Т. Шевченка був відтворений на полотні відомим буковинським живописцем, педагогом та громадським діячем Юстином Пігуляком у 1889 році. Відтак вміння та любов до живопису Ю. Пігуляк передавав своїм учням – відомим живописцям Миколі Івасюку, Корнелію Дзержику, Пантелеймону Видинівському, котрі, як і їхній вчитель, отримали академічний вишкіл у Віденській академії мистецтв. Шевченківські мотиви дослідниця простежувала у творчості Євзебія Ліпецького, Домки Ботушанської, Леона Копельмана, Параски Амбросій. Окреме місце посідає графічна шевченкіана, зокрема в екслібрисах, виданими представниками цього жанру є буковинські митці Орест Криворучко та Іван Балан, у творчій скарбниці яких налічується сотні робіт. 

Щодо вшанування образу Т. Шевченка у скульптурі, О. Меленчук звернула увагу на мистецький доробок українського художника і скульптора Михайла Гаврилка, автора проектів пам’ятників Т. Шевченкові у Києві, а також барельєфів, горельєфів, плакетів, медальйонів тощо та виконаного погруддя Кобзаря для Кіцманської гімназії у 1914 році. У фонди Краєзнавчого музею О. Меленчук подарувала книгу «У мистецькому різнобарв’ї», у якій узагальнено здобутки мистецької шевченкіани в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві за понад півторастолітній період.

Доктор філологічних наук, професор кафедри сучасної української мови філологічного факультету ЧНУ Світлана Шабат-Савка у лекції «Ну що б, здавалося, слова…»: мовні засоби реалізації інтенцій естетичності в поетичному дискурсі Тараса Шевченка» акцентувала на мовних особливостях творів Т. Шевченка.

Музичній шевченкіані свою лекцію присвятив Народний артист України, професор кафедри музики ЧНУ, в. о. голови Чернівецького обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка Іван Дерда. У виконанні артиста прозвучали твори з «Кобзаря» та розповідь про Миколу Лисенка як автора музики на слова Тараса Шевченка.

Під час наукового семінару діяла виставка робіт випускників та теперішніх студентів Вищого професійного художнього училища № 5 м. Чернівці, а завідувач науково-методичного відділу НБ ЧНУ Тетяна Мурашевич представила гостьову виставку «Книга українського народу (видання «Кобзаря» з фондів Наукової бібліотеки ЧНУ)».