Цей день забарвився одночасно радістю і смутком. Олешківчани та гості урочистостей гостро відчувають наслідки російсько-української війни, бо в рідний покутський край повернувся на щиті загиблий воїн Руслан Бердник. Його пам’ять, як і чин усіх полеглих Героїв, вшанували хвилиною мовчання, об’єднавши серця у спільній скорботі.

А відтак загомоніло шкільне подвір’я, під щемливі звуки мелодії на слова Богдана Мельничука розпочалося святкове дійство. В урочистій атмосфері заступник Заболотівського селищного голови Роман Чорнописький оголосив рішення сесії Заболотівської селищної ради від 27 березня 2026 року про присвоєння Олешківській гімназії імені Богдана Мельничука, підкресливши у своєму виступі високе визнання та вдячність відомому землякові за невтомну працю на ниві українського письменства. Відтепер цей навчальний заклад не лише носитиме ім’я Богдана Мельничука, а й стане осередком філологічних традицій, які так самовіддано вчений плекав до останнього подиху. 

Разом з тим знаменною подією стало освячення й відкриття меморіального знака за участю голови Заболотівської селищної ради Петра Маліборського, доктора філологічних наук, професора кафедри української літератури Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Володимира Антофійчука, директорки Олешківської гімназії  Іванни Олексюк, онука Богдана Івановича, студента третього курсу географічного факультету Чернівецького університету Юрія Євстаф’євича, ветерана російсько-української війни Юрія Гнатюка, а також Всечесних отців – о. Романа Гуменяка, о. Теодора Оробця та о. Ярослава Стеф’юка.

У своїх виступах представники органів місцевого самоврядування, духовенства, просвітяни та науковці наголошували на винятковому значенні літературознавчого й художнього доробку професора Богдана Мельничука, постать якого уособлюється зі світлом, яке він запалював своїм талантом, мудрим словом, що слугує своєрідним орієнтиром для сучасників. Його любов до України вимірюється сотнями віршованих рядків, в яких він всеохопно і натхненно возвеличував її духовну і культурну спадщину.

Власне, за словами професора, голови Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України Володимира Антофійчука, це має стати доброю спонукою до упорядкування в майбутньому багатотомного видання праць Богдана Мельничука, бо ж «на цих Олешківських ріках виколисувалася його слава і він на знак вдячності відкрив усьому світові „Олешківський меридіанˮ». Володимир Іванович зазначив, що знав свого вчителя упродовж 53-х років, від якого «багато чого взяв: і як науковця, і як учителя, і як дуже доброї, щедрої і порядної людини».

         Глибоку повагу і вдячність учні Богдана Івановича різних поколінь ще за життя свого Учителя висловлювали гідним вшануванням – урочистими ювілейними академіями, науковими збірниками та колективними монографіями на його честь, що завжди ставали визначними подіями в культурному просторі не тільки Буковини, а й всієї України. Про філологічні традиції та визначальний внесок Богдана Мельничука у їхнє становлення йшлося у привітальному слові завідувача кафедри української літератури Чернівецького університету, доцента Валентина Мальцева.  

         Голова Снятинського районного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка Іван Оробець виокремив неоціненну роль педагогічного колективу Олешківської гімназії, зокрема її директорки Іванни Олексюк, яка докладає чималих зусиль, аби ім’я і творча спадщина їхнього земляка були відомі кожному учневі, а його світлий образ щодня зустрічав допитливі юні очі. Про нерозривний зв’язок поета зі своєю малою батьківщиною Іван Оробець передає у своїй поетичний присвяті пам’яті колеги по перу:   

Ні, я не зникну вже безслідно
У пелені прийдешніх днів.
Я твій, Олешкове мій рідний, –
Так, я один з твоїх синів…

         По-особливому звучала листовна подяка дорогому земляцтву за подвижницьку працю у вшануванні пам’яті, адресована найближчими родичами Богдана Івановича – сестрою Олесею, племінниками Ростиславом і Юрієм, невісткою Ольгою Чопиками зі Львова, яку зачитала директорка Олешківської гімназії Іванна Олексюк. Педагог підкреслила непересічність події, тяглість шкільних традицій, що згуртовують різні покоління випускників, як і цього дня, коли на свято завітали випускники ювілейних років. Принагідно Іванна Василівна поділилася подальшим задумом, який планують втілити на базі Олешківської гімназії – відкриттям кімнати-музею Богдана Мельничука, у якій експонуватимуться особисті речі вченого, книги, фотографії та окремі рукописні матеріали.

Остання прижиттєва збірка поезії Богдана Мельничука «Не продається отча хата» (2022) пронизана тривогою за долю України. У циклі «А в нас – Майдани» поет болісно реагує на виклики сучасності, актуалізує тему війни та мовне питання. Ці смисли підтвердив і продемонстрований відеозапис, на якому Богдан Іванович читає свої вірші. Саме на цьому акцентувала увагу асистентка кафедри української літератури, членкиня НСПУ Ольга Меленчук під час свого  виступу в другій частині свята, що відбувалося на малій сцені шкільного укриття. А ще філологиня зауважила, що гумор і сатира відігравали помітну роль у житті Богдана Івановича, та поділилася цікавими спогадами, що ілюструють його непересічну спостережливість і дотепність, вміння тонко помічати деталі.

         Родзинкою святкового дійства стала літературно-музична композиція за романом у віршах Ліни Костенко «Берестечко» у виконанні учасників драматичного гуртка «Ротонда» і «Ротонда Молода» – учнів 2–9-х класів та вчителів Олешківської гімназії. У драматичній постановці події минулого оживали у тісній сув’язі із сучасністю, коли Україна, як і в козацьку добу, стікає кров’ю, виборюючи в екзистенційного московського ворога своє право на вільне і незалежне життя. І що так відгукувалося в науково-художній творчості Богдана Мельничука.

 Ольга Меленчук,
кандидатка філологічних наук