4 листопада 2024 року на філологічному факультеті відбулася творча зустріч з українською письменницею, літературознавицею і критикинею, дослідницею творчості Ольги Кобилянської, Лесі Українки, Уляни Кравченко, Івана Чендея, кандидаткою філологічних наук РОКСОЛАНОЮ ЖАРКОВОЮ.

Саме такі заходи, які є традиційними на нашому факультеті, дозволяють студентам якнайкраще вивчати сучасну українську літературу, ближче знайомитися з творчими особистостями, особливо дізнаватися про секрети письменницької творчості, що таке творчий процес, як ідея перетворюється в текст та багато інших цікавих питань, відповіді на які можна почути з перших вуст. Модерувала зустріч кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української літератури Світлана Кирилюк. У своєму вступному слові Світлана Дмитрівна зауважила, що відкрила для себе ім’я талановитої дослідниці й поетки, коли Роксолана Жаркова в статусі аспірантки виступала з доповіддю на Міжнародній науковій конференції до 150-річчя від дня народження Ольги Кобилянської й вразила своїм новаторським підходом щодо вивчення творчості письменниці.       

        Роксолана Жаркова – авторка поетичних збірок «СлухаТи – море: просто собі вір[ші]» (2015), «Руками-словами» (2017), «Всі мої птахи» (2019), прозових творів «Він пахне тобою» (2017), «Біжи, Еврідіко!» (2023), повістей «Нуль цілих, нуль десятих» (2021), «Ножиці, папір» (2024). Саме прозова творчість письменниці стала предметом розмови, оскільки нещодавно побачила світ її нова повість «Ножиці, папір», яку авторка презентувала в Чернівецькій обласній універсальній науковій бібліотеці ім. М. Івасюка та в студентській аудиторії.

         Розповідаючи про свої перші кроки входження в літературу й науку, Роксолана Жаркова зізналася, що започаткував її літературну творчість вірш про Україну, написаний у 6 класі й надрукований у районній газеті. Після того було багато різних літературних конкурсів, публікацій у пресі, що розширило творчі можливості та зумовило перехід від поезії до написання прози. А наукова діяльність розпочалася з участі в науковій конференції, присвяченій Ользі Кобилянській, яка проводилася в Чернівцях у 2008 році. Роксолана Жаркова тоді була студенткою третього курсу Львівського університету й вперше виступала перед авторитетними українськими вченими. Відтоді Чернівці займають особливе місце в житті дослідниці, котра при слушній нагоді навідується у край Ольги Кобилянської з новими творчими ужинками.

         Своїми спогадами Роксолана Жаркова сягнула і дитячих років, коли бабусина етажерка з творами класиків української літератури притягувала, як магніт й особливе захоплення викликала творчість Ольги Кобилянської, тому перехід з дитинства в юність відбувався із прочитанням повістей «Царівна», «Людина», які надихали і спонукали як до власної творчості, так і до більш глибшого пізнання й осмислення творчого феномену видатної української письменниці.

Загалом Роксолана Жаркова позиціонує себе насамперед як читачку, аніж авторку. За її словами, нотатки, зроблені під час прочитання художньої літератури, згодом переростають у власні твори. До улюбленої лектури належать твори Шевченківських та Нобелівських лауреатів, поезії Володимира Сосюри, Оксани Забужко, проза Івана Чендея, Софії Андрухович, Оксани Луцишиної, есеїстика Ольги Токарчук та ін.    

Фокусуючи увагу на книзі прози «Біжи, Еврідіко!», повістях «Нуль цілих, нуль десятих», «Ножиці, папір», Роксолана Жаркова торкнулася питання вибору. Як її герої, так і сама письменниця зробила власний вибір у житті,  завершивши викладацьку діяльність у Львівському університеті. На її переконання, це дозволило повністю віддатися літературі, позаяк, пишучи власні тексти і досліджуючи твори інших письменників, відкриваються більші перспективи для саморозвитку та розширення своїх можливостей. Участь у літературних резиденціях, творчих та дослідницьких проєктах у Польщі, Словаччині, Литві та Швеції, є тому підтвердження.

Письменниця акцентувала на символічності назв повістей «Нуль цілих, нуль десятих» та «Ножиці, папір», деталізувала на гендерній характеристиці героїв, їхніх вчинках, життєвих історіях, подекуди власної присутності в образах своїх персонажів, апелювала до теми втечі й пошуку себе, свого місця у житті, чужинства, пам’яті, мовчання, слабкості, досвіду тощо.

До речі, доповнила гостю своїми враженнями від повісті «Ножиці, папір» доцент кафедри української літератури Валентина Чолкан, котра прочитала твір за одну ніч. Валентина Андріївна провела паралель між героїнями повісті Роксолани Жаркової з образами-персонажами «Valse melancolique» Ольги Кобилянської, простеживши їхню спорідненість. За словами дослідниці, найбільше у книзі вразила архетипність образів, зокрема саду, пам’яті, річки, колодязя; інтертекстуальні та інтермедіальні зв’язки, афористичність твору, алюзійність тощо. Підсумувала свій виступ Валентина Чолкан піснею про осінь на слова буковинської поетеси Олени Рєпіної.

Відповідаючи на запитання аудиторії, Роксолана Жаркова зауважила, що любить подорожувати, при цьому спостерігати за людьми, їхньою поведінкою, дорожніми звичками, спілкуванням, споживанням їжі. А ще готелі, хостели, вокзали, аеропорти, любить міста, де є мости, – все те, що дає певний досвід, матеріал, який стає основою художньої творчості.  

         Ольга Меленчук,

кандидатка філологічних наук