- середа, 5 листопада 2025 р.
- Події
Під символічними, дещо перефразованими рядками з твору Ольги Кобилянської «Думи старика» (1903) – «Згадуйте предків своїх, щоб історія перед вами не згасла, і золотої нитки не згубіть...» – 4 листопада 2025 року відбувся круглий стіл-присвята, покликаний вшанувати пам’ять і творчий доробок колишніх викладачів кафедри української літератури Ярослава Вишиваного (1 серпня 1935 – 11 серпня 2008), Анатолія Добрянського (26 серпня 1935 – 4 березня 2003) та Андрія Фаріона (16 жовтня 1935 – 20 жовтня 2016), чиї постаті й слово залишили глибокий слід у житті філологічного факультету Чернівецького університету. Бо саме тут, від студентської лави й до викладацької й наукової діяльності, відбувалося становлення їхніх творчих особистостей, розгорталася наукова й літературна праця.
Модерував захід завідувач кафедри української літератури, доцент Валентин Мальцев, котрий у своєму вступному слові наголосив на важливості пам’ятати тих, хто щедро передавав свої знання, надихав творчою харизмою та примножував здобутки філологічного факультету. Звертаючи увагу на книжкову виставку, що підготували працівники відділу інформаційно-бібліографічної та науково-методичної роботи Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, зокрема завідувачка Марія Махмутова та методистка Тетяна Мурашевич, Валентин Мальцев зауважив багатство художнього доробку кафедральних літераторів, що втілилося в різножанрових виданнях.
Ґрунтовний аналіз творчої лабораторії Андрія Фаріона, зокрема його гумористично-сатиричної спадщини, – байок, віршованих гуморесок, памфлетів, епіграм тощо на основі шести авторських збірок письменника – «Гуморитарна допомога» (2000), «Веселі мудрагелі» (2008), «Не журімося!» (2011), «Ні пуху, ні пера…» (2012), «Мудра ворона» (2014), «Критерії змінились» (2015), представив у доповіді доцент кафедри української літератури Олександр Попович. Як згодом підкреслив у виступі колишній декан філологічного факультету, професор кафедри української літератури Борис Бунчук, почуття гумору, а воно було притаманне усім трьом ювілярам, є ознакою розуму й життєвої мудрості, що й підкреслюється у заспівному вірші-гуморесці «Де сміх – там і людина» у збірці «Гуморитарна допомога» Андрія Фаріона:
Сміх – дар природи, річ свята,
Лише людині він дається;
Де жарт і сміх – людина там:
Худоба ж, звісно, не сміється.
Зосередивши увагу на ідейно-художньому та жанрово-тематичному змісті збірок А. Фаріона, Олександр Попович акцентував увагу на образно-стильових особливостях, типових характерах, влучно окреслених навіть у самих назвах гумористично-сатиричних творів («Аліментникові», «Алкоголікові», «Ненажері», «Державному мужеві», «Донощикові», «Злодієві», «Ледареві», «Брехунові», «Хабарникові», «Бізнесменові», «Податківцеві», «Гумористові», «Поетові-постмодерністу» тощо). Яскраво звучало поетичне сатиричне слово А. Фаріона у виконанні студенток 203 академічної групи Дарини Ковальчук, Олександри Крупки та Анастасії Продан.
У передмові до збірки «Веселі мудрагелі» випускник філологічного факультету, заслужений працівник освіти України Петро Никоненко слушно зазначав: «У байках, гуморесках та інших різновидах сміховинного жанру збірки відлунюються традиції народного сміху – «Енеїди» Котляревського, співомовок Руданського, байок Глібова…», що наочно продемонстрував магістрант філологічного факультету Арсен Хребтак, прочитавши текст А. Фаріона перелицьованої на студентський манір «Енеїди» І. Котляревського.
Від гумору перекинули місток до тонкої лірики та художньої прози. Піснею «Плаче захмарене небо» у виконанні доцентки кафедри української літератури Валентини Чолкан продовжили розмову про творчий ужинок Ярослава Вишиваного. Цю пісню, що згодом стала народною, написали студенти-філологи Чернівецького університету – Ярослав Вишиваний, Йосип Храпко, Олександр Демиденко, і, як заначила Валентина Андріївна, у ній закладена драматична історія нещасливого кохання. Більше про життєву долю, композиторську діяльність, прозову творчість Я. Вишиваного з оглядом книг письменника (а це збірки новел «Соловейкове крило» (1998), «Що ти знаєш про любов» (1999), «Скажи мені правду» (2001), романи «Кардіограма долі» (2000), «Літо цвіту білого» (2002), повість «Абеценики» (2002)) та акцентом на їхніх сюжетно-композиційних та проблемно-тематичних особливостях розповіла доцентка кафедри української літератури Світлана Кирилюк. В інсценізації фрагмента з повісті Я. Вишиваного «Абеценики» за участю аспіранта філологічного факультету Романа Грищука та студентки 4 курсу Наталії Захарюк вдалося передати авторську майстерність у змалюванні діалогів – у сцені щирої розмови оповідача твору Леся Макухи з героїнею твору Олею.
Як колишня студентка Ярослава Григоровича, Світлана Дмитрівна наголосила, що важливо пам’ятати і згадувати своїх вчителів, котрі сіяли зерна любові до українського слова, власним прикладом виховували почуття національної гідності, людяності, шанобливе ставлення до духовних скарбів українського народу.
Цю ж думку продовжив декан філологічного факультету Ярослав Редьква, наголосивши на тяглості традицій та на творчих взаємозв’язках між учителями й учнями. Учений навів промовисті приклади, зокрема збірку «Соловейкове крило», до виходу якої були причетні професор Богдан Мельничук (редактор) та Андрій Гречанюк, кандидат філологічних наук, нині полковник Збройних сил України як автор художнього оформлення книги.
Серед інших видань Я. Редьква виокремив книгу «Скажи мені правду» в редагуванні Олександра Романенка, знаного й шанованого викладача, пам’ять про якого, за словами декана, варта окремої зустрічі. Чи, наприклад, «Що ти знаєш про любов», оскільки переконуєшся, що в кожній із них живе частинка великої кафедральної родини. І навіть у повісті «Абеценики» (рецензент – Борис Бунчук, редактор – Лідія Ковалець, коректор – Світлана Кирилюк) відчутна ця духовна єдність поколінь, послідовність традицій, що веде нас життєвою стежиною, нагадуючи про тих, кому ми вдячні й кого будемо пам’ятати, – зазначив у виступі Я. Редьква.
До речі, виступи про Андрія Фаріона та Ярослава Вишиваного супроводжувалися мультимедійними презентаціями із залученням рідкісних фотоматеріалів із архіву професора Богдана Мельничука. Візуальний супровід підготували кандидатка філологічних наук Ольга Меленчук (переглянути про Я.Вишиваного) та аспірантка кафедри української літератури Юлія Цівінська (переглянути про А. Фаріона).
Фінальним акордом круглого столу-присвяти став перегляд фільму авторства Ірини Яворської, підготовленого спільно з телеканалом «Чернівці», про відомого на Буковині й далеко за її межами поета, літературознавця, мистецтвознавця, педагога й громадського діяча Анатолія Добрянського, у якому через цікаві спогади, на жаль, уже покійних професорів філологічного факультету Богдана Мельничука, Надії Бабич розкрито віхи творчої біографії великого вчителя й літературного побратима. Характеризуючи діяльність буковинського Златоуста, Валентин Мальцев виокремив його винятковий талант зачаровувати слухачів манерою розповіді, глибиною думки та інформаційною насиченістю. Послухати лекції А. Добрянського з історії української літератури ХХ століття чи з курсу «Література і музика» приходили не лише філологи, а й представники інших факультетів, що засвідчує його потужну харизматичність.
А ліричне завершення заходу – пісня на слова А. Добрянського у виконанні Валентини Чолкан – пробудило відчуття тривкості пам’яті, любові до вічного й багатогранного українського слова, духовної єдності.
Ольга Меленчук,
кандидатка філологічних наук