- пʼятниця, 18 вересня 2026 р.
- Літстудія ім. С. Будного
Чергове засідання літературної студії, проведене 17 вересня, яке стало першим у 2026/2027 навчальному році, зібрало два з половиною десятки учасників. Особливо тішить, що майже половина з них – філологи-першокурсники. Важливо й те, що до роботи літстудії долучаються студенти інших навчальних закладів міста, як наприклад, Олександр Денжанський із Чернівецького вищого професійного училища раідоелектроніки. Його участь мимоволі нагадала про постать буковинського мистецтвознавця і педагога, колишнього випускника філологічного факультету Івана Середюка. Свого часу, на початку 50-х років ХХ ст., ще навчаючись у Чернівецькому художньому училищі, він був слухачем університетської літературної студії, заняття якої справили помітний вплив на його подальший професійний вибір. Згадкою про цю талановиту постать і розпочала засідання літстудії її модераторка, кандидатка філологічних наук Ольга Меленчук, представивши студентській аудиторії біографічний нарис про життя і творчу долю Івана Середюка «У забутті, хоч здобутками славний», який нещодавно вийшов друком.
У межах традиційної рубрики «А що нового з’явилося у літературі?» було продемонстровано ще одне видання, упорядковане Ольгою Меленчук, зокрема збірку художніх творів, публіцистики та критики відомого буковинського письменника Івана Діброви (справжнє прізвище – Гаврило Гордий), що побачила світ до 145-річчя від дня народження письменника. Увазі учасників літстудії було представлено і щойно виданий роман Степана Процюка про Олександра Довженка – «Четверо надвечірніх сердець», презентація якого відбулася 15 вересня 2026 року у Науковій бібліотеці ЧНУ ім. Ю. Федьковича.
Заспівною книгою до теми літзасідання «Із лабораторії поетичної майстерності» стала праця відомого українського вченого й перекладача Андрія Содомори «Наодинці зі словом», у якій автор розкриває багатогранність буденних слів, що часто набувають особливо звучання у творчості українських письменників та античних майстрів слова. Перекидаючи місток від огляду новинок літератури до з’ясування питання «форми та змісту» твору, цю тему продовжив професор, доктор філологічних наук, член НСПУ Борис Бунчук, котрий на основі поезії Василя Герасим’юка та Миколи Вінграновського розкрив особливості поетичної майстерності. Акцентуючи на питанні «Що є вірш, а що є проза?», Борис Іванович зауважив, що поезія походить від сакрального і що це насамперед відображення власного поетичного нутра, що означає сукупність емоцій, почуттів, вражень. На його думку, те, що позначене печаттю насилля, не може бути цікавим. Поезія – це почуття, змалювання емоційної ситуації, а тому, творячи вірш, поет завжди має бути правдивим. Саме тому Борис Іванович, звертаючись до творчості двох видатних українських поетів, за допомогою розлогих цитат з їхніх творів наочно продемонстрував, як художні засоби увиразнюють поетичне мовлення. Окрім безпосереднього змалювання емоційної ситуації, поезія послуговується іншими засобами художньої виразності, зокрема лексикою, тропами, поетичним синтаксисом, звукописом і версифікацією, сукупність яких визначає рівень поетичної майстерності. Отже, за словами віршознавця, поезія має власну художньо-поетичну мову, яку творить автор. На прикладі віршів В. Герасим’юка зі збірки «Ґреґіт» дослідник насамперед продемонстрував широке використання діалектизмів, неологізмів, архаїзмів, історизмів, просторічної лексики тощо. Натомість, звертаючись до поезії М. Вінграновського, акцентував на майстерному використанні повторів слів і словосполучень. Водночас фаховий аналіз доповнювався важливими деталями з приватного життя обох поетів та цікавими історіями, якими вчений ділився на основі особистого спілкування з ними.
У підсумку свого ґрунтовного огляду віршованої творчості В. Герасим’юка і М. Вінграновського, Борис Іванович радив звернути увагу на творчість інших сучасних українських поетів, які сягають вершин поетичної майстерності, – Ігоря Римарука, Івана Малковича, Оксани Забужко, Наталки Білоцерківець. Та рекомендував переглянути фільм «Темні часи» англійського режисера Джо Райта та кінострічку «Хоробре серце» Мела Гібсона.
Ольга Меленчук,
кандидатка філологічних наук