- пʼятниця, 23 лютого 2024 р.
- Art Hunters Club
Не поговорити з людиною, достойною розмови,
значить втратити людину
Конфуцій.
Спілкуватися з письменниками чи письменницями завжди захопливо. 19 лютого в рамках навчального курсу «Сторітелінг» студенти 2 курсу філологічного факультету ЧНУ імені Юрія Федьковича мали нагоду поспілкуватися з письменницею, літературознавицею, етнографинею Іванною СТЕФ’ЮК. Зустріч відбулася з ініціативи Світлани ВАРДЕВАНЯН, викладачки кафедри української літератури. Говорили про творчу лабораторію, секрети письма та стилю.
Іванна – прозаїкиня, поетка й есеїстка молодого покоління, проте з величезним творчим доробком. Вона вже встигла написати більш ніж 10 книг, що тільки доводить: гостя “горить” тим, що робить!
Уся зустріч проходила на високих вібраціях, із нотками відвертості, гумору та, подекуди, суму, а розпочалася з обговорення етнографії та фольклористики.
Пані Іванна презентувала свою найновішу книгу “Місце сили”, фольклорну розвідку, в якій зібрані культурологічні есеї, розмисли, етюди й нариси Буковини, Покуття, Гуцульщини, Опілля. Гостя поділилася, що сама збирає всі матеріали, хоч подекуди й “до рота зазирає” носіям фольклору.
“Я трішки егоїстка, – зізналась Іванна, – коли напишу й перечитаю (а не тоді, коли прочитають інші) той матеріал, що з великими зусиллями зібрала, я відчуваю радість”.
Іванна Стеф’юк ділилася найсокровеннішим: чому пише, звідки черпає енергію для цього, як саме відбувається процес написання тієї чи іншої роботи тощо.
“Я це роблю для себе, – зазначила гостя, – я черпаю енергію з того, чим займаюся”.
Студентки, зачаровані атмосферою зустрічі, встигли порушити чимало питань. Нижче наведені найцікавіші з них: як пані Іванна прийшла до зацікавленості фольклорною творчістю; що, на її думку, зараз справді подобається читачам, а що відходить на “другий план”; чи є давні народні традиції, які, як вона гадає, було би добре повернути в ужиток, популяризувати; чи соромно розмовляти діалектом у ХХІ ст.
Навіть повітряна тривога (спілкування продовжили в бомбосховищі) не завадила насолодитися живою, щирою і дуже цікавою зустріччю, подробиці й щирість якої ще довго пам’ятатимуть як ми, так і, сподіваюся, гостя.
Від імені моїх товаришок дякую, пані Іванно, за автентику, якою Ви наповнили зустріч, а також за відкритість і сміливість поділитися найпотаємнішим.
Текст Вікторії Горобець, студентки 2 курсу української філології
Світлини Вікторії Палійчук, студентки 2 курсу української філології